Фото ріки Каяли.

Ріка Каяла, аж 6 (шість) разів згадується у "Слові". Подаємо згадки по-пунктах і номерах сторінок "Слова" 1800 року, взятих із книги М.Ю. Брайчевського (2005р.) видання:
1. С.12 "... ту ся  копиемь приламаты, ту ся саблям потручяты о шеломы Половецкыя, на реце на Каяле, у Дона великого."
2. С. 16 " Сь тояже Каялы Святоплк повелся отца своего междю Угорьскими иноходьцы ко Святей Софии кь Киеву."
3. С.18 " Ту ся братя розлучиста на брезе быстрой Каялы."
4. С.22 "... кають Князя Игоря, иже погрузи жирь во дне Каялы реки Половецкия, Рускаго злата насыпаша."
5. С.25 "На реце на  Каяле тьма светь покрыла..."
6. С. 38 "... омочю бебрянь рукавь  вь Каяле реце ..."
Частина дослідників вважають ріку Каялу вигаданою, "поетичною рікою", як В.Щурат (1957, С.216) , а інші ні ! До таких належить вчений з Харкова Гетманец М.Ф. "Тайна реки Каялы" Харьков 2003 - це вже 3-є видання його книги про пошуки ним цієї ріки.
Шановний читачу, очевидно Ви помітили, що закінчення ріки Каяли, творці "Слова" у таких  пунктах, як 2,3,4 подають через тверде "и". І Гетманець у своїй книзі доказує, що в цьому випадку йдеться про тюркський топонім  - "кая - ли" - "скалиста" (ріка). А Каяла це "переосмисление гидронима на русский лад: Каялы - Каяла" (С. 65) у Гетманця.
Творці "Слова" "знайшли"  "ріку Каялу" лише в Іпатіївському літописі !? Але ось читаємо книгу Бориса Яценко "Слово о полку Ігоревім" та його доба" Київ 2000, С.40 (С. 112) :
"... нарьць каялы" Тобто "ріки" тут немає і не було, є дієслово "нарицяти", яке часто зустрічається у пам*ятниках києво-руської літератури, як наприклад в "Успенском сборнике 12-13 вв." (М., 1971)".
Тобто із словосполучення "нарицяти і каятись" (наголошувати і каятись) творці "Слова" сотворили ріку Каялу-Каяли, плюс їм допомогло знання тюркських мов: кая - скала, ак-кая - Біла скала (в Криму). Докази ?? Ось, читаємо Гетманця С.117:
"Поиски  этой реки имеют большую и поучительную историю. Самым тщательным образом, изучались старые географические и топографические карты, древние исторические и историко-географические памятники, однако реку с таким названием никому обнаружить не удалось."
Бо ж  її ніколи й не було !!! Але де-котрі (Гетманець, Сумаруков) прийняли за Каялу маленьку річечку, скоріше потічок - Макатиху, яка довжину має всього 7-8 кілометрів ??!
На велике щастя М.Ф.Гетманец у своїй книзі помістив фотографії цієї ріки Каяли-Макатихи на сторінках : 125, 127, 129 і 192 .
Перші дві фотографії показують, як три чоловіки любуються кількома викопаними камінчиками - це все, що залишилося від скель ???:))
На фото С.129 очевидно сфотографовано автора книги, який у руслі Макатихи викопав камінь. Позаду нього видно три великі дерева, які б на кам*янистому грунті такими б не виросли зовсім !? Останнє фото С.192 називається "Крутые берега Каялы-Макатихи". На фото видно голі кущі-дерева (рання весна, або пізня осінь) і досить пологий кількаметровий висотою схил, а на ньому три чоловіка, щось шукають ...
Як нема, а дуже хочеться: То за кам*яні скали можуть правити кілька каменців, а за річку - невеликий потічок ?:))
Але одна брехня породила нову брехню! У "Велесовій книзі": " Пройшли повз Каялу і прийшли до Дніпра..." -журнал "Хроніка 2000" 3-4 номер за 1994 р. ,С.129 ...