"debra Kucynowa"

Раніше, я вже  згадував про Павла Салевича львівського науковця з університету, який знайшов "дебру Кисань ", яка згадується в "Слові о полку Ігревім"!
В журналі "Дзвін" за 1997 рік, 10 номер, СС. 128-9 він на цю тему написав невелику статтю під назвою : " Найтемніше місце у "Слові  о полку Ігоревім". Добродій П.Салевич у своїй статті подає своєрідну табличку із прізвищами дослідників "Слова" і їхнє трактування "дебрі Кисань". Щоби не марнувати електронного паперу, подаю тільки самі тлумачення (їх 19 штук): дебри Кияні, дебрь Киянь, "нетрі" і "кияни", "кияни", ліс Кияні, нетрі Кисані, Кисановий ліс, ущелина сліз Кисанська, долина Кисанова, лощина Кисанова, дебрь Коганя, дебрь Іскань, до Сяну, похоронні сани, лісові змії, дербські сани, залізні пута, дебрь 28 саней, дебрі вологі.
А ось, як трактує цей вираз директор Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Скляренко В.Г. у своїй книзі :" Темні місця в "Слові о полку Ігоревім" Київ 2003 р. видання ( у книзі він розглянув аж 41 "темне  місце" і дав своє трактування). "Дебрі Кисані" Скляренко присвятив СС. 49-55.:
"Текст у цьому місці, дійсно дуже зіпсований". "Ми вважаємо, що "саню" в аналізованій фразі є формою орудного відмінка, однини збірного іменника "сань" - змії, дракони із стертим паєриком ...". "Зіпсованість тексту, як виявилась полягала в тому, що в рукопису "Слова" стерлися всі надрядкові літери..." ?? А ось і сам переклад Скляренка про "дебру Кисань": "На вільному раніше просторі були непрохідні хащі із зміями і неслися вони (змії) до синього моря"!?
Вернемося до п. Салевича, який у відомій "Йосифінській метриці" (1785-1788 рр.) між селами Підгірці і Хватів знайшов " debry Kucynowy" !!! Ці села існують і сьогодні, і досьогодні між ними є ще ліси ! Але Павло Салевич на цьому не затримався і пішов далі ( в глиб тих наукових дебрів - Т.Д. ?:)): "У метричній книзі села Підгірців знаходимо прізвища господарів "Kusy" ("Kusy" Михайло і "Kusy" Грицька (польською мовою), що разом із назвою дебри "Kucynowa" допомагають проглядати одну кореневу семантичну структуру ..." П. Салевич прізвище "Kusy" та назву  дебрі Кисунової пробує витлумачити через Етимологічний словник української мови !? Хоча мені (Т.Д.)  здається, що це прізвище має відношення до польської чи чеської мов ?!
Але, що цікаво, що пізніші пошуки "дебрі Кисані" не увінчалися успіхом, вона (майже) безслідно зникла !? Спробую пояснити (Т.Д.) цей факт:
Підгірці. У 1635-1640 роках архітектор Андре дель Аква разом з інженером Гійомом де Бопланом будують тут замок. З 1728- 1779 рр. пан Жевуський його відбудовує і прикрашає замок-палац, який можна бачити і сьогодні ! У 18 ст. тут будується "Гетьманський заїзд" у бароковому стилі, який зберігся до наших днів.
Напроти замку-палацу збудований круглий в плані костел (1752-1766 рр.) з великим корінфським колонним портиком із  статуями наверху. Відоме Плісниське городище знаходиться в південному боці Підгірців. Поряд з городищем збудований монастир (1726-1750 рр.). Монастир діючий, ще тут є джерело із святою водою. Ще далі в низ на  південь був панський господарський двір, де напочатку 21 ст. я бачив зруйновані підвали з цегли місцевого бровару, поряд потужне джерело із смачною водою. Можливо тут працювали чеські пивовари ?!
Ще у Підгірцях був театр і друкарня. До ренесансного палацу-замку з півдня прилягав терасовий "італійський" парк, а з півночі замку "французький" парк.
В кінці 18 ст. коли в Російській імперії творили "Слово" - то тут у Підгірцях квітло магнатське життя. Підгірці й зараз широко розкинулися на Ворорняцьких горах. Можливо, біля старої дороги, що напряму з*єднювала Підгірці і Олесько і проживали на своєму хуторі Кису-ни, від яких і дебра-ліс отримав назву " Kucynowa". Можливо жителі того хутора були лісниками, чи охоронцями цього панського лісу !? А як відомо, панськими лісами не дуже й дозволялось ходити простим людям - тому назва цього лісу-дебрі не збереглася довго, а ще як нащадки Кису-нів переселились в інші місцевості, то й сама назва "дебри Кисанової" із пам*яті місцевого народу пропала назовсім !
А тепер подивимось в "Ироическую песнь", тобто у "Слово", що було видруковане у Москві 1800 року, на рахунок дебрі :
"Всю нощь сь вечера босуви врани вьзграяху, у Пльсньска (я) на болони бьша дебрь Кисаню, и не сошлю кь синему морю".  А ось "переклад" творців "Слова" на правій стороні цієї ж сторінки (С.23): "... будтобь во всю ночь сь вечера до свьта ворони вь дебри Кисановой...".
Отож московські творці "Слова" купили виписку з "Йосифінської метрики", знайшли там цікаву "дебру Кисанову", вплели її в "піснь" і навіть залишили підказку, як її в той час називали (Кисанова) у своєму коментарі.... Але далі Історія так закрутила події і життя, що цю дебру було знайдено П.Салевичем лише у 1995 році ! Звичайно, що продлему дебрі Кисанової потрібно всебічно дослідити й далі... Так і хочеться сказати: Шановні дослідники "Слова" не запливайте за паєрики, а досліджуйте те, що насправді є, а не те, що могло бути !..