Де і як зазнало поразки військо князя Ігоря (продовження).

В Іпатіївському літописі вказано, що дві доби Ігор чекав біля ріки Оскол на свого брата Всеволода. Цей факт, цілком можливо, мав місце в справжньому Переяславському поході Ігоря. Тільки вірогідно, що Ігор свого брата чекав біля останньої руської ріки Сули. Відстань від Переяславля до Лукомля чи Горошина, чи Римова, що знаходилися на Сулі, досить мобільне військо Ігоря подолало за два дні. В прикордонних землях ворожі сторони завжди намагалися мати і мали свою розвідку, яка б повідомляла про пересування військ ворога в пограничних районах. Ігор не повів одразу ж усе своє військо на Сулу, інакше про це би дізналися половці і належно приготувалися до відсічі. Прибувши на береги Сули, передові частини війська Ігоря опанували навколишню територію, виставили охоронні пости, застави, послали вперед свою розвідку, і тільки тоді прибула решта військ Ігоря.
17-18 квітня військо Ігоря йшло від Сули до Ворскли, а 18 на 19 рухалося ще й вночі. Ночівля з 17 на 18 квітня була вірогідно на берегах Псла, або Хорола. Ймовірно, що маршрут походу Ігоря пролягав через половецьке місто Голтав, що на Пслі, і тут виникла затримка із взяттям цього міста, що змусило пізніше рухатися військо і вночі, аж до обіду п*ятниці 19 квітня.
Швидкість руху княжого війська за день можемо визначити з двох повідомлень Літопису Руського за 1236 і 1248 роки. Тоді князь Данило Галицький в триденний термін із своїм військом долав відстані від Галича до Холма, чи від Володимира-Волинського до Дорогочина. При грубих підрахунках , прямо по карті в першому випадку військо проходило за день більше, а ніж 85 км, а в другому - 74 км.
Предметне підтвердження походу князя Ігоря на половців у майбутньому може дати довгострокова пошукова археологічна експедиція, яка буде працювати в районі міста Полтави на берегах Ворскли.
Відомо, що залізні, дерев*яні і шкіряні речі довший час можуть зберігатися у вологих, мокрих грунтах, болотах, річкових мулах. Цілком можливо, що якась частина дорогоцінних речей із срібла, золота була втоплена у водах Ворскли.
Віднайдення ряду однотипних речей: зброї, кольчуг, мечів, шоломів і т.п., які відносились би до одного часу "захоронення" допомогло б розв*язати багато питань і проблем з історії Київської Русі, як і окреслити нові. Без сумніву, це буде велика сенсація ХХ1 ст.
10. Життя князя Ігоря після походу.
Утікаючи з половецького полону, князь Ігор 11 днів добирався пішки до міста Донець. Чомусь дослідники вважають, що це місто належало Русі, бо з нього вже князь поїхав верхи до Новгород-Сіверського ?! В цьому половецькому місті могли бути добрі знайомі Лавра, або самого князя Ігоря, які й забезпечили їх, як мініум верховими кіньми. Найбільш ймовірно, що Донець був містом хана Кончака, і втеча Ігоря з полону була організована до певної міри самим ханом, у якого були свої плани щодо участі князя Ігоря в політичному житті Русі і Половців.
Повернення князя Ігоря на Русь без викупу для тогочасного суспільства було неординарною подією. Виникає запитання: Чи робив якісь заходи Ігор, щоби відплатити Святославу Всеволодовичу за вчинене ?? Напевно, що ні ! По-перше, в цьому поході Ігор втратив повністю свою військову дружину, яку навряд чи можна було би замінити в майбутньому. По-друге, вірогідно, він боявся за своїх дітей, які в княжих міжусобицях не вижили б, по-третє, Ігор тверезо оцінював своє становище: у нього не було де взяти для цієї справи союзників. Крім того, повернення Ігоря і так ставило в досить незручне становище київського князя.
Восени 1188 року оженив Ігор свого сина Святослава на Ярославі Рюриковій. Тієї ж осені старший син Ігоря повернувся з половецького полону разом із дочкою Кончака і їхнім сином Із*яславом. Князь Ігор їм також справив весілля.
Під роком 1191 літописець сповіщає про два зимові походи Ігоря на половців. В першому поході "зайняли вони скоту і коней", а другий же похід в район ріки Оскол закінчився безрезультатно.
У кінці липня 1194 року помирає київський князь Святослав Всеволодович, що його літописець недаремно називає "мудрим", можна сказати - хитрим.
Кум Ігоря Рюрик Ростиславич стає київським князем. 17 травня 1196 року помирає Ігорів брат Всеволод, з яким він ходив на половців 1185 року. У 1198 році помирає чернігівський князь Ярослав Всеволодович, і як пише (новий) літописець - "сів на столі його благовірний князь Ігор Святославич". Перекладач і коментатор "Літопису Руського" Леонід Махновець пише, що князь Ігор Святославич помер 29 грудня 1201 року. На тому і закінчилося життя, як тепер кажуть, непересічного князя руського Ігоря Святославича..