"Як підставили князя Ігоря..." Частина 1.

Відомий твір "Слово о полку Ігоревім" є фальшивим продуктом російської культури, який був створений в кінці 18 ст.
Досі багато дослідників блукають із "Словом", блукають у "Слові", вдаються до рукоблудія, щоби доказати, що король їхній чи королева таки убрані в усі царські регалії і мирські шати, але це не так !!! Читаємо : "Як підставили князя Ігоря з його полком і всю наукову дружину".
1. Авторський відступ.
Згадується один із шкільних уроків літератури, де вивчалося "Слово о полку Ігоревім". Молода і красива Людмила Аркадіївна Лобунець із захопленням розповідала нам про сонячне затемнення 1185 року, дату якого точно вирахували нинішні науковці, й власне воно підтвердило час походу князя Ігоря Святославича. Тоді подумалося: добре було б і собі у майбутньому зробити подібне історичне відкриття. Саме на тих уроках ми зрозуміли, що література і мова - не менш складні науки, а ніж фізика чи математика. І що до писаного потрібно ставитись дуже серйозно, особливо коли хочемо точно з*ясувати, що насправді хотів сказати чи не сказати той чи інший автор. Другий і останній предметом, на якому увесь клас тринадцятилітніх учнів сидів тихо, уважно слухаючи Катерину Франківну  Колотовкіну, звався - історією. Це було чудо, якому тоді й самі учні дивувалися ...
Безперечно, що лише завдяки цим двом талановитим учителям, мені їхньому учневі, майже через 30 років, вдалося розгадати цю 200-825 літню світову проблему про похід Ігоря Святославичув на половців в далекому 1185 році.
2. Князь Ігор Святославич.
Князю Ігорю пощастило. Літописець точно записав день, місяць і рік його народження. Через княжі міжусобиці сам батько Ігоря - Святослав Ольгович, князь Новгород-Сіверський не міг бути присутнім при народженні свого сина, бо в понеділок 2 квітня 1151 року, в Страсну неділю, він вирушив у похід, а син його народився у вівторок 3 числа. І отримав Ігор християнське ім*я - Георгій.
Княжичів тоді в ранньому віці прилучали до князівських справ. Вже 1158 року в місті Лутава, що знаходилося  між Києвом і Черніговим, на зборах князів Літописець разом із Святославом Ольговичем згадує і двох його синів - Олега і Ігоря.
1164 року батько Ігоря, вже в ранзі черніговського  князя, тяжко хворіє і 15 лютого помирає. Старший брат Ігоря - Олег, мав би успадкувати чернігівський престіл, але його двоюрідний брат Святослав  Всеволодович обманом заволодіває чернігівським князівством, брехливо пообіцявши наділити землями  Святославових Ігоря і Всеволода. Читачам варто запам*ятати цей випадок, як і постать самого Святослава Всеволодовича, яка далі ще не один раз нам зустрічатиметься.
У 1168-69 році Ігор разом із своїм братом Олегом бере участь у поході володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського та у пограбуванні Києва.  8 жовтня 1170 року Літописець записує відомість про те, що в Ігоря народився син Володимир, у хрещенні названий Петром.
Влітку 1171 року князь Ігор-Георгій проявив свій військовий талант. Напали в цей час половці на Русь в районі ріки Рось. На Петрів день (29 червня) Ігор зібрав свої війська і вирушив на ріку Ворсклу, де впіймав половців, які розповіли йому, що хани Кобяк і Кончак пішли до міста Переяславля. Тоді Ігор поїхав половецькою землею, щоби зайти в тил ханам, що пустошили землі біля городів Серебряного і Баруча на Переяславщині. Вдруге Ворсклу Ігор переїхав біля города Лтава (Полтава). І 20 липня, на день святого Іллії, половці були розбиті, а вся їхня здобич перейшла до Ігоря. Через чотири дні із Переяславля князь Ігор поїхав до Києва, де зустріли його три брати Ростиславичі: Роман, Рюрик і Мстислав. Взаємно обдарувавшись подарунками із князями, в кінці липня Ігор поїхав додому на Навгород-Сіверщину.