13. Головний автор і замовник "Слова о полку Ігоревім".

В кінці 18 ст. сталася ще одна цікава подія. 1779 року було вперше оаубліковано "давню пам*ятку іспанського героїчного епосу" - "Пісню про мого Сіда", складену співцями близько 1140 року. Зберігся єдиний (? - Т.Д.) неповний рукопис цього твору. Автентичний цей рукопис, чи ні - не в тім справа, але, напевно , завдяки цьому факту російська імператриця Катерина 2 також забажала побачити схожий епос у своїй державі. Була ще й інша причина. Сучасник імператриці, поет і письменник, товариш Мусіна-Пушкіна обер-гофмейстер імператорських театрів Іван Перфільєвич Єлагін (1725 - 1793 рр.) у своїй історичній праці "Опит повествования о Росссии" писав::
"Здесь прилично коснуться истинанго показання внешним писателям, которые и сами верят и в свет выдают, якобы Россия вовся времена подобно дикому народу во мраке, невежестве пребывала. ... Мы можем притом показать сохраненное от древности похвальное слово Игорю Олговичу, в его время, то есть в начале 12 века писанное ..." - взято це із збірника праць "Иследование "Слова о полку Игоревем" (Ленинград, Наука 1986 р. С.163) , із статті В.П. Козлова.
Один із способів видати фальшивку за давній документ є метод роблення помилок при його коментуванні, які потім доволі легко спростовуються. В Іпатіївському  літописі ясно пишеться про початок походу князя Ігоря:" У той час же Святославич Ігор, Онук Олегів, поїхав із Новгород (Сіверського)". Крім того, "Слово" не могло бути написаним на початку 12 ст., бо ж сам похід відбувався в кінці цього ж століття ??
Катерина 2 Олексіївна народилася 24 квітня 1729 року, а померла 6 вересня 1796 року. Була російською імператрицею з 1762 по 1796 рік. Це вона приєднала до імперії Правобережну Україну, Крим, приймала участь у поділі Польщі. Була навіть письменницею, істориком. Авторка "Записок ...", комедій, публіцистичних творів, видавала сатиричний журнал "Всякая всячина". Пізніше твори письменниці-імператриці були видані в Санкт-Петербурзі в 1901-1907 роках, окремим виданням у 12 тоиах.
З цього всього виходить, що з такими задатками Катерина 2, цілком ймовірно могла прямо керувати процесом написання "Слова".
Але написання "героїчної поеми" для авторів і самої імператриці виявилося нелегкою справою. В "Літописі Руському" від першого Рюрика і далі з кожним роком росла кількість князів, які мали однакові імена, крім того літописці дуже часто називали князів в своїх повідомленнях тільки за іменем, або якщо в якійсь події було задіяно кілька братів, то писали про них просто: Мстиславичі, Святославичі чи інші. Тому розібратися першим дослідникам в записах літописців було дуже і дуже важко ! Тож Катерина 2 є автором праці "Записки касательно российской истории" в якій є "Родословник". "Родословник" є першою спробою побудови родовідних ліній руських князів. Цим катерининським "Родословником", за дослідженнням вже згадуваного Козлова, користувався і Єлагін, і Мусін-Пушкін для "коментування" "Слова" !?
14. Людина, яка "зайшла" "Слово о полку Ігоревім".
Мусін-Пушкін Алєксей Іванович народився 16.03.1744 - 1.02.1817 рр.. Граф, керівник Синоду Російської Православної церкви. Ще він опікувався своєрідним гуртком "любителей отечественной истории", завдяки старанням якого були знайдені і видані такі старовинні документи, як "Руська правда", "Повчання Володимира Мономаха". Сам Мусін-Пушкін, зокрема,, написав роботу про Тмутороканське руське князівство ( у той час йшлося про "закріплення за Росією Криму і Кубані").
У 1791-1795 роках за  вказівкою Катерини 2 по всій Російській імперії із монастирських бібліотек, типографій, архівів під керіництвом Мусіна-Пушкіна вівся пошук і опис давніх рукописів із подальшим звезенням їх до Москви.
У серпні-листопаді 1792 року в Петербурзі перебував чеський славіст І. Добровський, який знайомився з бібліотекою графа Мусіна-Пушкіна, але у листах до 1800 року чех ніде не згадує про "Слово" ? Дослідник В.П.Козлов пояснює це тим, що граф хотів "обеспечить национальний и личний приоритет его откритий и обьяснений". Якби Мусін-Пушкін дійсно володів давньою письмовою пам*яткою, то він не тільки б показав її чеському славісту, але й виготовив би для нього кілька копій цього твору, адже сучасний текст "Слова" становить всього 7 друкованих сторінок !?
І тоді б чеські вчені дійсно би включилися в дослідження цього давнього твору ... А всілякі пріоритети  все одно залишилися б за володарем цієї пам*ятки і російською наукою. Козлов подає ще один цікавий факт. Аж до виходу "Слова" у світ (листопад 1800 р.) Мусін-Пушкін не повідомляв офіційно Російську академію наук про знахідку такої цінної пам*ятки, хоч у першій половині 90-их років 18 ст. він був її активним співробітником ?? Нічого дивного, адже серед російських академіків в той час були і неросіяни ...
Оскільки за об*ємом "Слово" досить малий твір, його автори поміщають у книзі-збірнику, де ще були такі відомі переклади,  як "Книга глаголемая Гранаграф", "Временник", "Сказание об  Индии богатой", "Синагрип - царь Адоров".
У 1797 році Мусін-Пушкін іде у відставку і переїздить у Москву. Тут він відновлює старі зв*язки з М.М. Бантиш-Каменським. У тому ж році знайомиться з М.М. Карамзіним і А.Ф. Малиновським.
 Микола Михайлович Карамзін (1766-1826 рр.) був російським письменником, публіцистом, істориком. У 1791-92 роках видавав "Московський журнал", що був осередком російського сентименталізму. То ж не дивно, що пізніше Карамзін "запевняв молодого російського палеографа К.Ф. Калайдовича, що "Слово" було точно передруковано з оригіналу рукопису, хібащо в двох місцях, замість слів "віки Трояні", було "січи Трояні". Автором сентиментальних фрагментів із тваринами-тотемами у "Слові" є, безсумніву, Микола Карамзін, і як бачимо, йому належить спроба зам*яти "троянські" незугарності у тексті "Слова" !!