Як підставили князя Ігоря. Ч.4.

6. Який літописець написав правду ?
Іпатіївський літописець перед самим описом походу Ігоря подає таку інформацію: " Тої ж весни князь Святослав (київський) послав воєводу Романа Нездиловича з берендичами на поганих половців. І з Божою поміччю взяли вони вежі половецькі, багато здобичі і коней,  місяця квітня у двадцять і перший день, на самий Великдень. Тоді ж Святослав-князь пішов у В*ятичі до города Корачева за своїми ділами".
Постає запитання-відповідь: А чи не був цей успішний похід Романа  Нездиловича результатом того, що князь Ігор "стягнув" на себе весь удар половецького війська ?! Якщо користуватися даними Іпатіївського літописця про похід Ігоря, то часи їхні збігаються ! А які справи були у київського князя Святослава у Корачеві ? Читаємо далі у Іпатіївського літописця : "У той же час великий князь Всеволодович Святослав пішов був у Корачев, і збирав із верхніх земель воїв, маючи намір іти на половців до Дону на все літо. І коли Святослав і був коло Новгород-Сіверського, то почув він про братів своїх, що вони пішли на половців, потаївшись од нього, і нелюбо було це йому. Святослав же йшов у човнах, і коли прибув до Чернігова, то в ту пору прибіг Біловод Просович і розповів Святославу, що сталося в Половцях".
Постає серйозне запитання: чому Святослав повертався з Корачева, коли ж він там збирав військо для походу на половців, адже про поразку Ігоря він взнає тільки у Чернігові, коли до Києва вже зовсім близько ? Крім того, київський князь повертався із своєю дружиною човнами по Десні. І хоча до народження знаменитого теоретика і практика підступної політики Ніколо Макіавеллі було ще майже три століття, його попередники народжувалися і на наших землях. Одним із них можна вважати і князя Святослава Всеволодовича, двохрідного брата самого Ігоря Святославича.
7. Макіавельський план київського князя.
Змалюємо політичне тло подій початку 1185 року в контексті особи Святослава Всеволодовича, доволі нечесної особи, як про це ми згадували раніше. Не без важливої допомоги Ігоря Святославича він посів київський престіл, не без військового таланту Ігоря в останні роки половцям було завдано відчутного удару, і вони приїзджали на річку Хорол просити миру. Ігоря знають у державі, у нього підростають сини - чим не майбутні суперники Святослава і його синів ?..
І ось Святослав складає підступний план про великий похід руського війська на половців навесні 1185 року. Ігор зі своїми князями і військом мав завдати удару половцям із Переяславського князівства. Очевидно, розбивши половців, він мав через половецькі землі вернутись на свою Новгород-Сіверщину. Воєвода Роман Нездилович мав наносити удар десь із пограниччя між Чернігівським і Переяславським князівствами. Але основного удару, нібито, мав завдати сам Святослав, зібравши багато війська і йдучи вздовж лівої притоки Дінця - Осколу, а тим самим відрізати відхід половців за Донець-Сіверський.
Князь Ігор за справжнім Святославовим планом на кілька днів раніше вступає в половецьку землю і "стягує" на себе всі основні сили половців, які покинули свої обози. На ці обози і нападає Роман Нездилович і легко їх захоплює на самий Великдень ...
Святослав звинувачує Ігоря і його князів в тому, що вони "не вдержавши молодості, одчинили ворота на Руську землю". Науковці сприймають це за чисту монету, але ж з 3 квітня 1185 року доля вмілому у воєнній справі князеві Ігореві відлічувала вже 35 років !? Яка ж тут молодість ??
Люди на Чернігівщині прекрасно зрозуміли підлий хід київського князя і збунтувалися. На придушення бунту Святослав посилає двох своїх синів - не воєвод ! Ось, як ці події описує Іпатіївський літописець:
"А після цього Святослав послав сина свого Олега і Володимира в Посейм*я, бо , почувши те горе, збентежилися городи посеймські, настала така скорбота і туга люта, якої ото ніколи ж не бувало в усьому Посейм*ї, і в Новгород-Сіверському, і по всій волості Чернігшівській: князі забрані, і  дружина забрана й побита. І металися люди, як у водоверті, городи повставали, і немиле було тоді кожному своє ближнє, а многі тоді зрікалися душ своїх, жаліючи за князями своїми".
Святослав Всеволодович спішив з Корачева до Києва не тільки тому, що після перемоги половці могли здійснити похід на Київ - основною причиною була та, що інші руські князі могли скористатися цим вчинком і захопити київський престіл, звинувативши його в підлій політиці.
Святослав повертався в Київ човнами. У кінного війська узвичаєна тактика: при переслідуванні противника, який ухиляється від бою, вперед висилається невелика група дуже мобільної кінноти. Вона швидко наздоганяє відступаючих і нав*язує їм бій. Поки переслідувані відбиваються від кінної передовиці, підходять основні війська переслідувачів. Переслідуючи Святослава Всеволодовича при всьому бажанні половці не змогли б, як зрештою й інші руські князі, чи збунтоване населення Чернігівщини, адже Святослав діяв на випередження, до того ж з певною долею боягузства.