Як підставили князя Ігоря... Ч.5.

8. Для кого і як писалися літописи.
Літописи писалися на замовлення князівської верхівки і не були розраховані для широкого читацького загалу. Коли читаєш новочасні дослідження істориків про Літопис Руський, часом складається враження, що літописці нібито писали його виключно для себе !? Але ж це не так - вони лише виконували замовлення того чи іншого князя !
Отож, виконуючи волю Святослава Всеволодовича, тогочасний літописець змушений був дещо "виправити" похід князя Ігоря. Зокрема літописець змінив дату походу, змінив місце з якого почався похід та й маршрут, скоротив час кампанії і вплів у канву розповіді сонячне затемнення, як лиховісну прикмету, якою знехтував сам Ігор .
За Іпатіївським літописцем князь Ігор виступив зі своїм військом 23 квітня у вівторок, а вже в неділю 28 квітня, як і в Лаврентіївського літописця, зазнав поразки. День загибелі війська Ігоря - у другу неділю Пасхи - Іпатіївський літописець не міг змінити, бо надто цей день був пам*ятний для всієї Чернігівської землі, а загалом і для Русі.
Для надання правдивості розповіді про маршрут походу Ігоря Іпатіївський літописець вдався до ремінісценсій із реалій досить успішного походу на половців руських князів у березні 1111 року. Тоді були взяті половецькі міста на Донці: Шарукань і Сугров, а половці розбиті на річці Сальниця. Ріка Сальниця тоді знаходилася в межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця. За розповіддю Іпатіївського літописця, князь Ігор йшов зі своїм військом вздовж лівої притоки Дінця - Оскола, де ніякої Сальниці не могло бути ! Тоді дослідники Літопису і "Слова о полку Ігоревім" говорять про ще одну річку Сальницю, яка можливо, існувала і впадала в Донець ?! Бо їм інакше було важко виправдати те, пише Іпатіївський літописець про похід князя Ігоря - літописні і географічні реалії в даному випадку просто не стикуються.
Крім того, ріка Оскол, куди нібито вирушив Ігор з своїм військом, в інших частинах Літопису Руського майже не згадується, бо це був глибокий тил Половецької землі ! Дуже сумнівно, щоб такий досвідчений полководець, як князь Ігор, сам проклав би подібний маршрут походу для свого війська, та ще й затримався на Осколі до початку боїв, аж на два дні у глибині половецької землі ...
9. Де і як зазнало поразки військо князя Ігоря Святославича.
До певної міри, непрямим фактом того, що похід князя Ігоря 1185 року відбувався із Переяславщини, є згадка про знищення містечка Глібів. Нині це село Пристроми, що знаходяться кілометрів 15 від Переяславля на березі ріки Трубіж. Найбільш ймовірно, що саме тут відбувалося зосередження військ князя Ігоря. В інший час до 1185 року князь Ігор навряд чи міг зруйнувати місто Глібів.
За Іпатіївським літописцем перший переможний бій русичів з половцями відбувся у п*ятницю. Перша п*ятниця походу за Лаврентіївським літописом припадає на 19 квітня, це Страсна п*ятниця - до неї русичі провели у поході шість діб. Цього достатньо щоб військо Ігоря могло заглибитись у Половецьку землю і зустрітися з половцями. Перший бій русичів з половцями був досить знаковим і Іпатіївський літописець не міг знехтувати цим днем. А 20,21, 22 квітня  коли військо Ігоря цілих три дні стояло на місці переможного бою, князь чекав на результати дій інших частин руського війська.
За  цей час половці не тільки  зібрали все своє військо, але вже вранці 23 квітня у вівторок напали на табір Ігоря. І 24, і 25 квітня тривали бої в тісно обложеному руському таборі, в якому сильно став відчуватись брак води. А 26 квітня, в  п*ятницю військо Ігоря пробилося врешті до річки. Сили були не рівні, і в неділю 28 квітня все військо Ігоря було перебито, а багато воїнів потопилося у річці. У цей день втікли і ковуї.
Найбільш вірогідно, що удар Ігоревого війська був спрямований на половецьке місто Лтава, яке охороняло переправу через Ворсклу. Рубіж Руської землі в цьому регіоні проходив по річці Сула,  де зокрема були такі прикордонні города: Воїнь, Желнь, Римів, Горошин, Лукомль, Лубно, Снятин, Пісочен, Ромен. Між Сулою і Хоролом була нічийна земля, а Хорол вважався вже половецькою річкою.
Відкрите городище на річці Уди, поблизу теперішнього Харкова, науковці вважають за руське місто Донець, куди, втікаючи із половецького полону, прибув Ігор. Звідси до найближчих літописних городів дуже і дуже далеко. Тай сам Ігор ходив на половців на ріки Хирію і Мерло, що знаходяться близче до руських земель. Навіть, якщо археологи на городищах Полтави і Харкова знаходять багато речей давньоруського походження, то це  зовсім не означає, що ці городища політично належали Русі ! Тогочасні літописці, говорячи тільки про "вежі"  половецькі, до певної міри лукавлять, і це потрібно враховувати. Адже були половецькі міста на Дінці і безперечно сільські поселення і укріплення, які охороняли рчкові переправи в Половецькій землі.
Половецьке місто Лтава, що займало стратегічне розташування в цьому регіоні забезпечувало надійну охорону переправи через річку Ворсклу, бо на південь за Ворсклою, фактично, великих рік вже не було. Тому князь Ігор, перемігши тут половців, захопив цю ворсклянську переправу і нікуди звідси не йшов, чекаючи на подальший розвиток подій.